Чайник – це не образа, це людина, яка вперше іде в гори (всі ми були чайниками). Чому чайник? Одна з туристичних байок говорить про те, що поза людини, яка фотографується впершись однією рукою в бік, а другою показує на невідому їй вершину сильно нагадує чайник :).
Ось вам наші поради:

1. Запамятайте раз і назавжди: похід в Карпати не вимагає якоїсь спеціальної підготовки, особливих знань, а вимагає тільки бажання подивитись на красоту.
2. Починати найкраще з невеликих походів (3-4 дні).
3. Карти і література. Карти можна скачати з Інтернету чи придбати у туристичних магазинах. Дуже цікава і корисна книжка: Володимир Собашко “Дорогами і стежками Карпат”, містить багато маршрутів і дуже детальні описи.
4. Пакуюючи наплічник памятайте: нести його Вам. Через те добре подумайте, що туди класти. Наприклад взуття. Йдучи на 3-4 дні може не варто брати перевзуття, а краще декілька пар шкарпеток. Постарайтесь обійтись мінімумом.
5. Аптечка (дай Бог, щоб не пригодилась). Бинт, вата, жгут, зеленка, перекись водню обовязково. Можна взяти активоване вугілля, таблетки від тиску, дуже корисний бальзам “Спасатель”, крем від загару.
6. Засоби звязку. Мобільний телефон (на мій погляд) потрібен не для того, щоб подзвонити, наприклад, з Говерли і спитати : “Петю, ти де? А я на Говерлі” , а на всякий випадок і найкраще тримати його виключеним. А під час грози навіть не зашкодить витягнути акумулятор. Непогано занести до мобільного телефона номер контрольно – рятувальної служби.
7. Спиртне. Народна мудрість говорить “Алкоголь в невеликих дозах корисний в будь – яких кількостях”. Взагалі це справа індивідуальна. А невелика кількість спирту, наприклад від опіків не зашкодить. А решту можна спожити на здоровя, для зігріву.
8. Місцеве населення. Гуцули дуже гостинні і привітні люди. Вони можуть вас пригостити молоком, сиром, просто так без грошей (Але це на жаль трапляється все рідше й рідше). І якщо ви йдучи в гори зустріните гуцулів обовязково зупиніться, можете почути багато цікавого. Вони вам розкажуть як краще пройти, де вода, де можна зупинитись на нічліг і т.д. Але памятайте: розпитуючи скільки йти до привалу не питайте скільки кілометрів, а питайте скільки часу йти, множте на два – це буде ваш час :). Також дуже уважно треба ставитися до “коротких доріг”.
9. Адаптація. На мій погляд це байка, яку створили колишні державні турфірми і дуже “круті” інструктори. Насправді все простіше. Людина яка протряслась певну кількість часу в поїзді або в маршрутці і вперше одягла наплічник звичайно втомлюється. Через те не силуйте себе і в перший день не плануйте довгих переходів.
10. Перед тим як іти невідомим маршрутом, дізнайтесь якомога більше, пошукайте по Інтернету, по туристичних форумах, зайдіть до нас на сайт, не соромтесь запитувати на будь – яке питання, я впевнений, ви отримаєте відповідь. Нехай щастить і погоди Вам.