Гора Близниця, як і всі Українські Карпати, оспівана в піснях і казках. Одна з найцікавіших легенд – про назву вершини. В околицях гори Петрос жила колись сім’я гуцула. Одного дня влітку до них приїхали знайомі зі своїми синами-близнюками. У гуцула була дочка-красуня. У довгих бесідах з’ясувалося, що діти в обох сім’ях народилися в один рік і день.
Після цих відвідин дівчина і хлопці часто зустрічалися, гуляли в живописних околицях Петроса. Хлопці полюбили дочку гуцула, та і дівчині подобалися парубки – один іншого краще. Довго мучила парубків нерішучість, але все таки кожен в таємниці від брата відкрив дівчині свої відчуття. Батьки не опиралися можливому весіллю, лише кому віддати перевагу – повинна була вирішити дівчина. Але і їй зробити вибір було важко. Нарешті, вона сказала братам: “Хто з вас принесе мені в дарунок шовкову квітку, тому віддам своє серце і руку”.
Довго ходили парубки по горах у пошуках шовкової квітки (так в Карпатах називають едельвейси). Піднявшись на полонину, зустріли вони старого пастуха і розповіли йому про свої турботи. Старий вівчар запропонував парубкам засушені едельвейси, але вони відмовилися – не до лиця парубкам ображати неправдою дівчину. Тоді пастух показав на прямовисні схили триголової гори: “Там зростає шовкова квітка. Лише дістати його може найсміливіший і сильніший парубок. Підійматися на скелі нелегко. До того ж квіти охороняють дуже красиві дівчата-чарівниці. Вони подарують їх вам, якщо ви назавжди залишитеся в їх гірському царстві. Інакше вони скинуть вас із скель в глибокі ущелини…” Це не налякало парубків. Любов додавала їм сили.
Важкою і довгою була дорога в гори. На неприступній кручі вони побачили, нарешті, одну квітку. Випереджаючи один одного, брати в поспіху підіймалися на прямовисні скелі. Кожному хотілося першим зірвати квітку. Одному з парубків удалося добратися до едельвейса. Але тут з’явилися дівчата-чарівниці, запрошуючи хлопців залишитися серед них.
Не погодилися брати. І розсердилися горянки: “Не мабуть вам щастя в житті!”. Під ногами парубка, який дотягся до едельвейса, рушиться скеля, він зривається і, падаючи, збиває у прірву свого брата… Дівчина довго чекала хлопців. Не діждавшись, пішла в гори на пошуки. На полонині старий пастух розповів їй про зустріч з парубками, показав скелі, до яких вони пішли. Піднялася дівчина до круч і побачила сліди страшної біди. Не винесла горя дочка гуцула і кинулася із скелі в пропасти…